Результати

Досліджуючи казку, ми можемо встановити її основні характеристики, пізнати у казкових діях схему ініціації та внутрішніх психологічних процесів. Ми можемо погодитись із сучасними психологами і, хоча б у якості гіпотези, прийняти ідею індивідуалізації і самореалізації, до яких прагне свідомість.

Але цим не вирішується питання про походження казки та ініціації, як і питання про природу самої свідомості. Згідно з усіма філософсько-релігійними вченнями давнини, ініціацію передано людству вищими Істотами після його падіння з раю, або втрати усвідомлення власного безсмертя. Мета ініціації — відновити втрачене.

Навіть сучасні теорії, що стосуються сенсу людського буття, які стверджують, що свідомість прагне росту і самоздійснення, втрачають усякий зміст, якщо відкидають ідею про безсмертя людської душі. З прийняття цієї ідеї починається і моральність, і гідність, і гуманність.

Люди, які перестали вірити в існування «іншого», відкидаючи ідею про безсмертя душі та існування світу духовного, цим не вирішили питань як гносеологічного і онтологічного, так і етичного характеру, що постають перед ними.

Казковий світ

Герой чарівної казки, незалежно від свого бажання, в якийсь момент доходить до межі, яка відокремлює буденний світ від світу незвичайного, і цією межею виявляється густий ліс. Йдучи «куди дивляться очі», і, долаючи відстань, яка відділяє його рідний дім від місця, де починаються чарівні пригоди, герой повинен мандрувати «довго чи коротко, далеко чи близько «.

Місцезнаходження густого лісу невідоме: він може бути як близько, так і далеко.

Казковий простір, подібно до філософського каменя алхіміків, знаходиться всюди: «Кожна людина володіє каменем, він знаходиться скрізь, у кожній речі... але всі його зневажають». Кожен, хто знаходить цей камінь, йде до нього своїм власним шляхом, котрий важко описати, одночасно довгим і коротким, оскільки камінь знаходиться і всюди і ніде, він — десь всередині.